«Шляхи реалізації міжпредметних і внутрішньопредметних зв’язків на уроках теоретичного навчання»

 

 

 

 

 

                                                                      Виконала:

                                                                                         викладач предметів

                                                                                        професійно-теоретичної підготовки

                                                                                        ПТНЗ   ЧПЛАС

                                                                                        Синчук І.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Міжпредметні зв’язки як педагогічна проблема……………..5

1.1.Сутність та функції міжпредметних зв’язків………………………….5

            1.2. Класифікація. Види міжпредметних зв’язків…………………………7

1.3. Дидактичні основи міжпредметних зв’язків у предметному

 навчанні…………………………………………………………………….14

РОЗДІЛ 2. Методичні шляхи здійснення міжпредметних зв’язків……..17

2.1 Формування пізнавальних умінь та інтересів учнів під впливом

 міжпредметних зв’язків……………………………………………………17

2.2. Планування міжпредметних та внутрішньопредметних  зв’язків…..21

2.3 Удосконалення форм навчання в процесі реалізації міжпредметних

 зв’язків………………………………………………………………………24

           Висновки…..……………………………………………………………….27

          Список використаних джерел……………………………………………..29

         Додаток № 1………………………………………………………………..31

 

 

 

ВСТУП

 

Підготовка висококваліфікованих робітників потребує оптимізації та поглиблення базових знань, диференціації та інтеграції змісту освіти з основними напрямами майбутньої професійної діяльності; посилення професійної орієнтації, розвитку нестандартного та творчого мислення дослідницьких умінь. Формування кваліфікованих робітників такого рівня здійснюється на базі Чернівецького професійного ліцею автомобільного сервісу за умов обґрунтованої інтенсифікації освітнього процесу, досягнення глибокої інтеграції навчальних програм кількох професій, використання інформаційних і педагогічних технологій.

Оскільки в професійному ліцеї вивчення загально технічних, спеціальних дисциплін і виробничого навчання здійснюється одночасно з вивченням загальноосвітніх предметів, то насамперед необхідно, щоб обидва види навчання взаємодоповнювали один одного.

Проблема міжпредметних зв’язків цікавила педагогів ще в далекому минулому. Прогресивні педагоги – Я.А. Коменський, К.Д.Ушинський, Н.К. Крупська – підкреслювали необхідність взаємозв’язків між навчальними предметами для відображення цілісної картини природи «в голові учня», для створення істинної системи знань і правильного світорозуміння[6,7,8,20].

Всі сторони цілісного світогляду особистості, відбиваючи реальну взаємозв’язок явищ об’єктивного світу, перебувають у єдності, і в предметному навчанні повинні бути забезпечені тісні міжпредметні зв’язки, що розкривають взаємозумовленість науки про природу, суспільстві і мисленні людини. Кожен навчальний предмет  вносить свій внесок у формування поглядів і переконань

Актуальність міжпредметних зв’язків у навчанні в Чернівецькому професійному ліцеї автомобільного сервісу очевидна. Вона обумовлена ​​сучасним рівнем розвитку науки, на якому яскраво виражена інтеграція суспільних, природничих і технічних знань. Інтеграція наукових знань, у свою чергу, пред’являє нові вимоги до фахівців. Зростає роль знань людини в області суміжній зі спеціальністю наук і умінь комплексно застосовувати їх при вирішенні різних завдань.

Рівень професійної компетентності майбутнього спеціаліста нині
визначається підходами до формування знань учнів викладачами
загальноосвітнього та професійного циклів. Так, процес засвоєння знань
із матеріалознавства, які є професійно значущими для фахівців
машинобудівного профілю, є досить складним через значне інформаційне
навантаження і, водночас, позбавлений емоційності у сприйнятті
навчального матеріалу. Важливою умовою підвищення рівня засвоєння знань
учнями професійно-технічних навчальних закладів є як розуміння специфіки
змісту технічних дисциплін викладачами-гуманітаріями, так і оновлення
підходів до викладання матеріалознавства. Таким чином, якість підготовки
майбутніх фахівців пов’язана із здатністю сприймати навчальний матеріал
і водночас оволодівати культурними надбаннями людства [23].

Здійснення міжпредметних зв’язків на практиці викликає чимало труднощів: як організувати пізнавальну діяльність учнів, щоб вони хотіли і вміли встановлювати зв’язки між різними навчальними предметами як викликати їх пізнавальний інтерес до світоглядних питань науки; яким чином об’єднати зусилля вчителів різних предметів у досягненні виховного ефекту навчання[19]?

У роботі розкривається сучасне розуміння міжпредметних зв’язків як актуального засобу комплексного підходу до навчання, визначено інтеграцію уроків із спеціальних та загальноосвітніх дисциплін.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Міжпредметні зв’язки як педагогічна проблема

 

1.1 Сутність та функції міжпредметних зв’язків

 

У педагогічній літературі є понад 30 визначень категорії «міжпредметні зв’язки”, існують самі різні підходи до їх педагогічної оцінки та різні класифікації.

Одним з найбільш повних визначень є наступне: міжпредметні зв’язки є педагогічна категорія для позначення синтезуючих, інтеграційних відносин між об’єктами, явищами і процесами реальної дійсності, що знайшли своє відображення у змісті, формах і методах навчально-виховного процесу і виконують освітню, розвиваючу і виховує функції в їх обмеженому єдності.

Функції міжпредметних зв’язків діляться на:

Навчальні – націлені на формування цілісної системи знань учня. Опора на вдосконалення змісту освіти в навчальному закладі на комплексне використання в навчанні міжпредметних є одним з критеріїв відбору та координації навчального матеріалу в програмах суміжних предметів. 

Виховні – підвищення освітнього рівня навчання за допомогою міжпредметних зв’язків посилює його виховують функції. Психологічною основою дослідження, які розкривають взаємодію освітніх і виховних функцій міжпредметних зв’язків, виступає закономірне єдність свідомості, почуттів і дій у психічній діяльності людини. Забезпечення цієї єдності в навчанні є одне з педагогічних умов комплексного підходу, спрямованого на формування світогляду як інтегрального особистісного освіти (Н. А. Менчинська, Е. І. Моносзон).

Розвиваючі – впливають на розвиток самостійності, пізнавальної активності та інтересів учнів (В. М. Максимова, Н. А. Чурилін) [9,10,11,12]. Міжпредметні зв’язки розглядаються як один із шляхів розвивального навчання, який веде до формування якісно нових утворень в навчальній діяльності учнів – міжпредметних понять і міжпредметних умінь (Т. К. Александрова, Л. М. Панчешнікова, Н. О. Сорокін). Різноманіття функцій міжпредметних зв’язків в процесі навчання показує, що сутність даного поняття не може бути визначена однозначно. Явище міжпредметних зв’язків багатомірне. Вони не обмежуються рамками змісту, методів, форм організації навчання. Міжпредметні зв’язки проникають у навчально-пізнавальну діяльність учнів і навчальну діяльність викладачів. Вони звернені до особистості учня, формують діалектичне мислення, науковий світогляд, переконання, сприяючи всебічному розвитку здібностей і потреб учня. Як вже зазначалося, існують різні трактування поняття міжпредметних зв’язків. Так дослідники нерідко трактують дане поняття в декількох значеннях: і дидактичне умова, і частина принципу систематичності, і засіб, і система та інших Широко поширене розуміння міжпредметних зв’язків як дидактичного умови, яке забезпечує не тільки систему знань учнів, а й розвиток їх пізнавальних здібностей , активності, інтересів, розумової діяльності (Н. А. Сорокін, В. М. Федорова та ін.) [13,17] . Принцип навчання відображає суще і належне, закономірні зв’язки і регулятивні норми практики. Проведені (теоретичні та експериментальні) дослідження дозволяють виділити дві форми відносин між ідеєю міжпредметних зв’язків та принципами навчання:

1. міжпредметні зв’язки як один із способів здійснення кожного з принципів навчання;
2. міжпредметні зв’язки як самостійний принцип побудови дидактичних систем локального характеру в предметній системі навчання. Міжпредметні зв’язки – це складовий компонент, що вимагає дотримання принципів науковості, систематичності, свідомості. Саме в ролі самостійного принципу ідея міжпредметних зв’язків виконує свою організуючу роль: впливає на побудову програм, структуру навчального матеріалу, підручників, на відбір методів і форм навчання[20].

У задачах навчання необхідно відображати застосування, розвиток, закріплення та узагальнення знань і вмінь, отриманих учнями при вивченні інших предметів. У змісті навчального матеріалу важливо виділити питання, вивчення яких вимагає опори на раніше засвоєні (з інших предметів) знання, а також питання, які отримають розвиток у подальшому навчанні дисциплін.

Принцип міжпредметних зв’язків націлює на формулювання проблеми, питань, завдань для учнів, орієнтувальних на застосування і синтез знань і умінь з різних предметів. Систематичне використання міжпредметних зв’язків створює можливості широко користуватися дидактичними матеріалами та засобами наочності (підручниками, таблицями, приладами, картами, діафільмами, кінофільмами), які належать до одного навчального предмета, при вивченні інших дисциплін. В організації навчання виникає потреба в комплексних формах – узагальнюючих уроках, семінарах, екскурсіях, конференціях, що мають міжпредметні зміст. Такі форми вимагають координації діяльності вчителів, вивчення навчальних програм з родинним преметам, взаємовідвідування уроків [3,4,5].

 

1.2 Класифікація. Види міжпредметних зв’язків

 

Існують різні класифікації міжпредметних зв’язків. Перша класифікація грунтувалася на тимчасовому критерії: попередні, супутні та наступні (перспективні) зв’язку (Ю. Вайткявічус, Н. М. Ворзелян, В. М. Корсунська та ін.) Практичне здійснення таких зв’язків сприяє систематизації знань, дозволяє спиратися на раніше пройдений матеріал по родинних предметів, виявляти перспективи у вивченні знань.

Спираючись на філософське розуміння структури зв’язку, Н.С. Антонов виділив у понятті міжпредметні зв’язки три ознаки (склад, спосіб, спрямованість) і реалізують їх види зв’язків: за складом – об’єкти, факти, поняття, теорії, методи; за способом – логічні, методичні прийоми і форми навчального процесу, за допомогою яких реалізуються зв’язку в утриманні; за спрямованістю – формування загальних умінь і навичок.

Звернення до внутрішньої сторони процесу навчання розкрило властивий міжпредметних зв’язків двосторонній характер. Були виділені зв’язки між предметами за змістом навчального матеріалу, за який формується умінням і за методами навчання [5,14,15].

У матеріалах Всесоюзної конференції 1973 р., присвяченій проблемі міжпредметних зв’язків, представлені класифікації зв’язків з двох підставах: знання і види діяльності (Г. І. Батуріна, М. М. Скаткін) [14,15 ]. Міжпредметні зв’язки у першому випадку створюють в учнів систему узагальнених знань, у другому – систему загальнопредметних умінь у видах діяльності, спільних для споріднених предметів. Значний інтерес представляє питання про роль міжпредметних зв’язків у розвитку якостей особистості, що формуються під впливом систем різного виду знань

Очевидно, що класифікація такого складного системного об’єкта, яким виступають міжпредметні зв’язки, не може носити лінійний характер. Не випадково дослідники відходять від виділення окремих видів міжпредметних зв’язків і звертаються до більш використовуваних одиниць аналізу – форми, типи, рівні[1,2].

Вибудовуючи модель класифікації міжпредметних зв’язків необхідно спиратися на три системні підстави: інформаційна структура навчального предмета, морфологічна структура навчальної діяльності, організаційно – методичні елементи процесу навчання. Розгляд міжпредметних зв’язків з позицій цілісності процесу навчання показує, що вони функціонують на рівні трьох взаємопов’язаних типів: 1) змістовно – інформаційних, 2) операційно – діяльнісних, 3) організаційно – методичних.

Змістовно – інформаційні міжпредметні зв’язки

Фактичні зв’язки. Міжпредметні зв’язки на рівні фактів – це встановлення спорідненості досліджуваних у різних навчальних предметах фактів, котрі підтверджують і розкривають загальні ідеї та теорії. В.І. Ленін підкреслював: «Факти, якщо взяти їх у їхньому цілому, в їх зв’язку, не тільки « уперта », а й безумовно доказова річ» [7,8]. Пізнавальна діяльність учнів при фактичних зв’язках спирається на процеси запам’ятовування і актуалізації фактичного матеріалу. Вже на цьому рівні відбувається перенесення і узагальнення знань, відбуваються розумові процеси аналізу і синтезу, формуються «комплекси фактів» як стадії у розвитку загальнопредметних понять. В учнів формуються вміння всебічного аналізу фактів, їх зіставлення, узагальнення, пояснення з позицій загальнонаукових ідей, вміння ввести факти з різних навчальних предметів у загальну систему знань про світ.

Понятійні зв’язки. Поняття – це форма людського мислення, за допомогою якого пізнаються загальні, істотні ознаки предметів. В.І.Ленін підкреслював: «Мислення, сходячи від конкретного до абстрактного, не відходить – якщо воно правильне … – від істини, а підходить до неї … абстракції відображають природу глибше, вірніше, повніше» [7,8]. Разом з тим поняття повинні бути гнучкі, рухливі, релятивних, відносні. Міжпредметні понятійні зв’язки – це розширення та поглиблення ознак предметних понять і формування спільних для споріднених предметів понять. Проблемі формування понять учнів на основі міжпредметних зв’язків присвячені багато досліджень (Ф. П. Соколова, А. В. Усова, В. М. Федорова та ін.) [16,17]. Автори розглядають засвоєння окремих природно – наукових та гуманітарних понять як окремих випадків більш загальних понять. Виявлено світоглядна значущість межпреметних, тобто що знаходяться на стику різних навчальних предметів і наук, понять (політико-економічних, економіко-географічних, літературно – історичних та ін.) [3,4]. Л.С. Виготський підкреслював, що поняття виникає лише в результаті рішення завдання, що стоїть перед мисленням. Тому так важлива цілеспрямована формулювання навчально-пізнавальних міжпредметних задач у навчанні (див. таблицю) [20]. В учнів формуються загальнопредметне вміння оперування поняттями: порівняння, конкретизації, узагальнення, формулювання їх визначень, застосування в поясненні фактів та ін. Дії учнів направляються на пізнання зв’язків понять з різних наук, які відображають реальні зв’язку речей природи. Так підвищення рівня міжпредметних змістовних зв’язків веде до якісного перетворення способів пізнавальної діяльності учнів, їхніх умінь. 

Теоретичні зв’язки. Теорія – це система наукових знань, в якій відображений взаємозв’язок фактів, понять, законів, постулатів, наслідків, практичних положень, які стосуються певної предметної області.

Міжпредметні теоретичні зв’язки в сучасних умовах навчання являють собою поелементне прирощення нових компонентів загальнонаукових теорій зі знань, отриманих на уроках з родинним предметів. Теоретичні зв’язки дозволяють представити кожну теорію і закон як приватні випадки більш широких теорій і діалектичних законів. 

Міжпредметні філософські зв’язки – це узагальнення конкретно – наукових і філософських уявлень про світ. Засвоєння філософських знань «в чистому вигляді» відбувається при вивченні учнями курсу суспільствознавства, який виконує синтезуючу роль. Але кожен навчальний предмет робить свій внесок у формування єдиної науково – філософської картини світу. На основі загальних положень матеріалістичної філософії виявляються подібні лінії розвитку спеціальних знань і складається струнка система науково – філософської картини світу [12]. Формуванню в учнів науково – філософського бачення сприяє цілеспрямовано реалізуються міжпредметні зв’язки в різних областях: логічних знань, які у вигляді елементів емпірично засвоюються учнями при вивченні математики, фізики та ін.; семіотики, знання про яку учні можуть придбати шляхом порівняння знакових засобів природних мов і мов науки, історії науки, що розкриває її соціальні функції і зміну стилів наукового мислення. Ці знання відкривають перед учнями загальні особливості наукового мислення і способи філософського осмислення світу. 

Ідеологічні зв’язки. Ідеологія – система поглядів і ідей: політичних, правових, моральних, естетичних, релігійних, філософських. Ідеологічні міжпредметні зв’язки – це синтез ідеологічних знань, включених у зміст предметів різних циклів. Такі зв’язку спрямовані на формування ціннісного ставлення учнів до світу. Поділ міжпредметних зв’язків на названі види – наукові (фактичні, понятійні, теоретичні), філософські, ідеологічні – має відносний характер. Кожен наступний більш високий рівень (вид) зв’язків є узагальненням попередніх, а кожен попередній служить опорою для конкретизації більш високих рівнів міжпредметних зв’язків. Теоретичні, філософські, ідеологічні знання набувають методологічний характер у процесі пізнавальної діяльності учнів, коли ставлення цих знань до пізнання, методи, наукові підходи стають спеціальними об’єктами вивчення. Умовно можна виділити методологічні знання, тобто знання про способи пізнання, які також виробляються на основі міжпредметних зв’язків (І. К. Журавльов, Л. Я. Зоріна).

Операційно-діяльнісні міжпредметні зв’язки

Опора на методи науки сприяє формуванню в учнів загальнопредметних умінь практичної діяльності. Особливе значення операційно – діяльнісні міжпредметні зв’язки мають у навчальних предметах, призначення яких полягає в залученні учнів до певної діяльності[2].  Міжпредметні зв’язки за видами діяльності так само, як міжпредметні зв’язки за видами знань розкривають перед учнями діалектику загального, особливого і одиничного в пізнанні світу. Вони завжди вносять світоглядну орієнтацію в процес навчання.

                                                                                                       Таблиця

Міжпредметні пізнавальні завдання та вміння

 

1.3 Дидактичні основи міжпредметних зв’язків у предметному навчанні

 

Вихідні позиції у побудові навчального предмету були виявлені в 40 – і роки. М.М. Скаткін[14] побачив роль міжпредметних зв’язків у забезпеченні концентризму і системи знань. Концентризм передбачає «більш глибоке і всебічне висвітлення фактів, що спирається на знання, що здобуваються учнями з даного та інших навчальних предметів. Тому правильніше було б порівнювати таку побудову програм не з концентричними колами, що лежать в одній площині, а з рухом вгору по спіралі ». Це спіралеподібний рух вгору по системі знань значною мірою забезпечується багатосторонніми зв’язками фактів, понять, теорій, ідей, що вивчаються в різних навчальних предметах. Поняття навчальний предмет, з одного боку, вже, ніж основи науки, так як включає лише основи, що відповідають цілям загальної освіти, а з іншого боку, ширше, оскільки містить і суто педагогічні засоби їх засвоєння. Міжпредметні зв’язки дозволяють будувати пізнавальну діяльність учнів на основі загальнонаукових ідей і методів. Вони формують загальні здібності вчитися і розкривають загальні принципи побудови науки. Сучасна дидактика виходить із принципу цілісного відображення науки в змісті навчання: як системи знань, як діяльності, в єдності теорії і методу, і як системи її відносин з іншими формами суспільної свідомості та практики. Наука – це і результат пізнання, і діяльність з придбання нових знань. Навчальний предмет – це єдність знань, методів і відносин, які формуються в учнів у процесі вивчення певної науки, галузі людської діяльності. Розгляд навчального предмета на абстрактному рівні у вигляді узагальненої моделі знань, як би «вийнятим», ізольованим від діяльності та процесу навчання, дозволяє виокремити в ньому склад знань: про об’єкт, способи діяльності, про цінності. Підставою даних видів знань служать наступні функції інформації (її види) у процесі сприйняття людиною (Г. С. Сухобская, Ю. А. Шерковін, В. Я. Ядов та ін):

1. епістемічних, що розкриває сутність об’єкта, наукові знання про нього з метою показати суб’єкту, що є даний об’єкт;
2. інструментальна, що показує, як встановлені знання про об’єкт, способи пізнання;
3. мотиваційно – оцінна, розкриває ціннісну сутність знань про об’єкт з позицій ідеології суспільства, світогляду вченого, потреб людини, в результаті чого суб’єкт дізнається, навіщо необхідно вивчати даний об’єкт [14,15].

Кожен елемент інформаційної структури навчального предмета, як показують дослідження проблеми, може служити об’єктивною основою міжпредметних зв’язків у змісті навчання. У свою чергу, відображаючи між наукові ідеї, вони і є джерелом побудови змістовної структури навчального матеріалу. Отже, міжпредметні зв’язки – це особливо значущий в сучасних умовах наукової інтеграції фактор формування змісту і структури навчального предмета, а сама структура навчального предмета служить одним з об’єктивних джерел різноманіття їх видів і функцій. У традиційному розподілі наук на гуманітарні, природничі, технічні відображені об’єктно – предметні відносини між ними. Такий поділ закріплено в циклах навчальних предметів, які згруповані за спільністю об’єктів вивчення – суспільство, природа, праця. При цьому виникають внутрішньопредметний та міжпредметний зв’язок, систематизують знання та вміння учнів навколо спільних об’єктів пізнання. Послідовно проводиться вдосконалення навчальних програм спрямованих на створення системи взаємоузгоджених і взаємодоповнюючих один одного навчальних предметів. Кожен навчальний предмет має внутрішню логіку побудови, свою структуру, порушення якої на догоду лише міжпредметних зв’язків може привести до зламу внутрішньопредметного взаємозв’язку понять, системи предметних знань, без якої не може бути міцного засвоєння та ідей суміжних предметів. Навчальний предмет невіддільний від навчальної діяльності. 

Міжпредметних уміння (і знання) – це функціональна якість, що набувається в процесі перенесення й узагальнення способів дій з різних навчальних предметів. Міжпредметні як якість знань так і  уміння відображає їх генезис, походження в процесі наукової інтеграції, породження нових знань і методів на стику різних наук. Міжпредметні вміння – це здатність учня встановлювати й засвоювати зв’язки в процесі перенесення й узагальнення знань і вмінь з суміжних предметів [16].

Таким чином, навчальний предмет і навчальна діяльність є дидактичними основами визначення міжпредметних зв’язків саме тому, що вони як системні об’єкти процесу навчання являють собою єдність загального та особливого. Спільність структурних компонентів навчальних предметів та навчальної діяльності служить джерелом міжпредметних зв’язків у процесі навчання. Порівняння основних видів знань в структурі навчального предмета й у структурі навчальної діяльності учнів виявляє їх певну аналогію. Тому міжпредметні зв’язки в навчанні можуть здійснюватися в таких основних напрямах:

1) формування необхідних для становлення світогляду учня систем понять з опорою на наукові факти, теорії, закони, ідеї, спільні для суміжних наукових областей;

2) формування спільних для суміжних предметів умінь, і в першу чергу елементарних на яких базуються складніші методи засвоєння ідейних зв’язків між предметами (працювати з картою на уроках історії; застосовувати при аналізі творчості письменника історичні знання; підбирати фізичні приклади математичних залежностей і т.п.);

3) формування на базі узагальнених та умінь вірного оцінного ставлення до предметних знань, у чому особливе значення мають міжпредметний зв’язок  та світоглядні навчальні проблеми;

 4) формування політехнічних знань і трудових умінь, що вимагають комплексного застосування знань основ наук на практиці.

 

2. Методичні шляхи здійснення міжпредметних зв’язків

 

2.1 Формування пізнавальних умінь та інтересів учнів під впливом міжпредметних зв’язків

 

Розвиток пізнавальних інтересів залежить від оволодіння учнями узагальненими вміннями пошукової діяльності та вміннями здійснювати міжпредметні зв’язки. Вивчення психології мислення довело, що в якості внутрішнього спонукача пошукової діяльності, чинними знаннями і способами, виступає усвідомлення мети, пізнавальної потреби, яка регулює процес пошуку, відбиваючись і на його емоційної насиченості. Прийняття міжпредметного завдання значною мірою залежить від теоретичної спрямованості пізнавальних інтересів учня, його прагнення до пізнання філософських, світоглядних аспектів у предметних знаннях.  У процес рішення міжпредметноого  пізнавального завдання учні включають предметні вміння, їх активність залежить і від мотиву інтересу до відповідних навчальних дисциплін. Тут також спостерігається тісний зв’язок між рівнем інтересу до предмета, широтою і успішністю використання знань з нього. Учнів приваблюють нові відомості з додаткових джерел інформації, вони знаходять оригінальні способи їх аналізу і зв’язку з програмним матеріалом. Відсутність стійких предметних інтересів і знань позбавляє учня основи в «міжпредметній» діяльності, викликаючи часом негативне ставлення до неї. Міжпредметні зв’язки на перших етапах включення в пізнавальну діяльність змінюють відповідність рівнів умінь та інтересів учнів з предметів. Уміння, що виникають під час вирішення міжпредметних завдань, починають більшою мірою залежати від досвіду перенесення, оволодіння його способами, ніж від раніше сформованого, але тим не менш рухомого інтересу до того чи іншого предмету. В одних учнів під впливом міжпредметних зв’язків підвищується до раніше не цікавили їх предметів, а рівень знань і умінь ще залишається невисоким [1]. У інших, навпаки, значно зростають вміння міжпредметного перенесення, але помітних змін у розвитку предметних інтересів не спостерігається. Вони зберігають стійкість. Це пояснюється тим, що міжпредметні зв’язки не є єдиним фактором, що формує пізнавальні інтереси учнів. Пізнавальний досвід, обмежений вузькопредметними рамками, заважає побачити добре відоме в новому, незвичайному аспекті, необхідному для творчого вирішення міжпредметного завдання. У таких ситуаціях заважає звичка мислити по-старому. Що виникає на перших етапах пізнавальної діяльності на основі міжпредметних зв’язків неузгодженість між раніше сформованими вміннями та інтересами учнів у подальшому нівелюється, відбувається посилення взаємозв’язків умінь та інтересу на якісно нової узагальненої змістовній основі. Систематично включаються до навчального пізнання міжпредметні зв’язки позитивно змінюють широту і діапазон застосування знань і умінь. Це сприяє розумовому розвитку учнів і формуванню широких пізнавальних інтересів як одному з показників розвитку особистості. У діяльності на основі міжпредметних зв’язків виникає стійка залежність: широта пізнавальних інтересів – усвідомлене сприйняття міжпредметних завдань – потреба в пізнанні міжпредметних зв’язків – творчий підхід – вміння мислити системно – пізнавальна самостійність учня. Включення в процес навчання міжпредметних зв’язків як стимулу пізнавального інтересу якісно перетворює інші його стимули. Це відбувається внаслідок того, що навчальний процес є системою, в якій всі компоненти знаходяться в структурно – функціонального зв’язку і зміна одного з них порушує ці зв’язки і викликає необхідність системного підходу до організації всього процесу. Включаються в зміст уроку міжпредметні зв’язки підсилюють його новизну. Викликають оновлення вже відомого матеріалу, об’єднують нові і колишні знання в систему. Зв’язки суміжних курсів дозволяють глибше проникнути в сутність предметів, розкрити, наприклад, причино – наслідкові зв’язки. Це дає можливість повніше показати історію науки, методи та досягнення сучасної науки, в якій посилюються інтеграція знань та системний підхід до пізнання. Зміцнюючи стимулюючий зміст уроків, міжпредметні зв’язки активізують і процес засвоєння знань, заснований на їх постійному застосуванні. Стає наочної практична потрібність і корисність знань з усіх предметів. Усвідомлення потрібності знань надійно зміцнює інтерес до їх поглиблення і розширення. Сам процес пізнання, збагачений міжпредметних зв’язками, активізуючи розумові процеси, служить джерелом стійкого інтересу учнів. Міжпредметні зв’язки посилюють узагальнюючий характер змісту навчального матеріалу, який вимагає зміни і методів навчання. Міжпредметні зв’язки приводять в дію всі стимули пізнавального інтересу, пов’язані з навчальною діяльністю: вносять проблемність, елементи дослідження і творчості, урізноманітнюють форми самостійної роботи, спонукають до оволодіння новими вміннями. Перетворюючи методи навчання, міжпредметні зв’язки впливають на зміну і його організаційних форм. Виникає потреба у колективних формах організації навчальної роботи, які найкращим чином забезпечують вирішення міжпредметних проблем, створюючи умови для прояву знань та інтересів учнів з інших предметів. При цьому можливий успіх для кожного. Успішність діяльності, як відомо, найважливіший стимул активності та інтересу до неї. В колективних формах навчальної роботи активно діють стимули пізнавального інтересу, пов’язані з відносинами між учасниками навчального процесу: емоційний тонус, довіру до пізнавальним можливостям учнів, взаємна підтримка в діяльності, елементи змагання, заохочення та інші (Г. І. Щукіна) [1]. У процесі формування пізнавальних інтересів учнів міжпредметні зв’язки (змістовні, операційно – діяльні, організаційно – методичні) виконують багатопланові функції. Перш за все вони виступають як стимул інтересів учнів до уроків, заломлюючись у всіх інших позитивних стимулів, що йдуть від змісту, діяльності та відносин. Навчальна діяльність з опорою на міжпредметні зв’язки викликає безпосередній інтерес до уроків. Здійснюючись систематично, вони стають умовою формування стійких пізнавальних інтересів учнів. Сприяючи усвідомлення діалектичному зв’язку предметів і методів їх пізнання, міжпредметні зв’язки роблять значний вплив на пізнавальну самостійність і виступають фактором формування предметної спрямованості інтересів школярів. Методи анкетування учнів та інтерв’ю з викладачами показали зростання інтересу до предметів, викладання яких грунтується на широких міжпредметних зв’язках. Необхідно, щоб зв’язки між навчальними предметами в навчанні не замикалися природним циклом, а мали постійний вихід на загал. Це розвиває спрямованість пізнавального інтересу на філософські, світоглядні проблеми. Формування таких інтересів учнів зміцнює системність їх знань і мислення, наукового світогляду. Основним показником формування світоглядної спрямованості пізнавальних інтересів учнів є оцінні вміння. Сучасні програми по ряду навчальних предметів вимагають від учнів умінь оцінного характеру (наприклад, вміння дати усну відгук про прочитане літературному творі; вираз особистого ставлення до героїв і подій). Отже, навчання на основі різнобічних міжпредметних зв’язків активно формує стійкі широкі світоглядні пізнавальні інтереси, що особливо цінно для всебічного розвитку особистості. Світоглядна спрямованість пізнавальних інтересів – це стійке прагнення учня до розуміння та обгрунтуванню істотних зв’язків, що пояснюють відносини «особистість і суспільство», «природа і суспільство», «людина і праця». Процес формування світоглядної спрямованості пізнавальних інтересів включає етапи:

1 етап – пробудження інтересу;

2 етап – розвиток і розширення інтересу;

3 етап – зміцнення та поглиблення інтересу.

 Розвиток пізнавальної самостійності в діяльності на основі міжпредметних зв’язків відбувається в тісному взаємозв’язку з формуванням світоглядних, ціннісних орієнтацій особистості, що регулюють її соціальну активність.

 

2.2 Планування міжпредметних та внутрішньопредметних зв’язків

 

Зміст, обсяг, час і способи використання знань з інших предметів можна визначити тільки на основі планування. Для цього необхідно ретельне вивчення рекомендацій, наданих навчальними програмами в розділах «Міжпредметні зв’язки» з кожної навчальної теми курсу, а також вивчення навчальних планів і матеріалу підручників суміжних предметів. У практиці навчання склалися чотири основні способи планування міжпредметних зв’язків – мережеве, курсове, тематичне, поурочне. 

Мережеве планування – має форму графіка або плану – карти, які виявляють основні зв’язки різних навчальних тем суміжних курсів, показують вузлові теми з найбільшою кількістю зв’язків з іншими предметами. Мережевий графік є модель навчального процесу, яка відображає зміст і обсяг навчальної діяльності учнів у певні відрізки часу і з урахуванням міжпредметних зв’язків. Мережеве планування здійснюється завучем або головою методичної чи предметної комісії по визначеному циклі, групі предметів. Мережеве планування дає загальну канву міжпредметних зв’язків у циклі навчальних предметів, але недостатньо організовує активну пізнавальну діяльність учнів. Необхідно планування методів і форм організації навчання при здійсненні міжпредметних зв’язків. Цьому сприяють інші способи планування[11].

Курсове планування. Планування міжпредметних зв’язків усередині навчального курсу може здійснюватися викладачем або методистом. При цьому можуть існувати різні підходи до аналізу міжпредметних зв’язків. Міжпредметні зв’язки рекомендується використовувати у поєднанні з внутрішньопредметні зв’язками. Наявність курсового плану дозволяє викладачу заздалегідь вивчити необхідне для кожної наступної навчальної теми зміст суміжних навчальних курсів, вчасно дати учням домашнє завдання на повторення опорних знань з інших предметів. При використання курсового плану можливо заздалегідь спланувати консультації та відвідування уроків викладачів інших предметів, підібрати необхідну методичну літературу з міжпредметних зв’язків у кожній навчальній темі. Різновидом проблемного підходу є планування в курсі міжпредметних зв’язків з метою розвитку провідних наукових понять. При такому плануванні викладач орієнтується на встановлення головним чином понятійних міжпредметних зв’язків. Але така робота повинна мати допоміжний характер. Не можна випускати з уваги все різноманіття міжпредметних зв’язків у процесі навчання, які лише в сукупності забезпечують формування цілісної системи поглядів на світ. Тому важливо поєднувати і різні підходи до планування міжпредметних зв’язків при вивченні навчального курсу. На основі курсового планування необхідно провести тематичне планування міжпредметних зв’язків, особливо у вузлових навчальних цілях. 

Тематичне планування. У цьому плані повинна бути відображена логічна структура навчального матеріалу уроків, опорні знання з інших курсів і перспективні зв’язки. Складаючи тематичний план, викладач наочно бачить, для чого, з якою пізнавальною метою на окремих уроках необхідно використовувати ті чи інші завдання з інших курсів: в одних випадках створюється опора для введення нових понять, в інших пояснюються причино – наслідкові зв’язки в досліджуваних явищах, в третій конкретизуються загальні ідеї чи доводяться висновки, нові теоретичні положення і т.п. У залежності від пізнавальних цілей використання міжпредметних зв’язків відбираються методи і прийоми їх здійснення, формулюються запитання і завдання для учнів. Таке планування враховує різноманіття видів міжпредметних зв’язків і дозволяє виділити основні напрями активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення навчальної теми. З метою ефективної організації навчально-пізнавальної діяльності учнів по здійсненню міжпредметних зв’язків корисно спланувати їх систему на кожному уроці навчальної теми. 

Поурочне планування. Конкретизація використання міжпредметних зв’язків в процесі навчання досягається за допомогою даного планування. Поурочний план – розробка показує, коли, на якому етапі уроку і як, якими способами включаються знання з інших курсів у вивчення нового або закріплення навчального матеріалу. Особливо необхідна ретельна розробка узагальнюючого уроку з міжпредметних зв’язками. Виділення таких уроків проводиться на основі тематичного планування. Позитивні сторони даної планування – це формулювання мети і завдання уроку з урахуванням міжпредметних зв’язків; формулювання конкретних питань до учнів, що вимагають відтворення і застосування знань; наявність світоглядного висновку; включення в домашнє завдання питань міжпредметного змісту.

Складаючи навчальні плани викладачу важливо знати що учні вже засвоїли з необхідних опорних знань на уроках з інших предметів, погодити з викладачем суміжних предметів постановку питань і завдань, щоб уникнути дублювання і досягти розвитку загальних ідей і понять, їх поглиблення та збагачення. Цьому допомагає взаємовідвідування уроків та вивчення складаються колегами планів реалізації міжпредметних зв’язків. Плани можуть бути обговорені на методичних комісіях з циклів предметів, узгоджені з заступником директора. Обговорення планів допомагає попередити помилки у використанні знань з інших предметів, усунути неточності у формулюванні питань, у трактуванні понять суміжних курсів, визначити єдині підходи в поясненні сутності досліджуваних процесів і явищ, обрати найбільш раціональні методи навчання. Таким чином, планування становить необхідне та істотне ланка підготовки вчителя до ефективного здійснення міжпредметних зв’язків і є одним із засобів їх реалізації в практиці навчання учнів.

Ефективне застосування внутрішньопредметних зв’язків обумовлюється використанням наступних методичних прийомів:

‒ пояснення нового з опорою на раніш відомий учням фактичний та теоретичний матеріал із попередніх курсів предмета;

‒ узагальнення знань на внутрішньопредметній основі шляхом складення різних тематичних таблиць;

‒ створення проблемних ситуацій на внутрішньопредметній основі, постановка проблемних завдань, які вимагають застосування знань що були засвоєні на попередніх курсах;

‒ сумісні уроки-семінари, присвячені розбору та обговоренню різних документів та матеріалів.

 

2.3 Удосконалення форм навчання в процесі реалізації міжпредметних зв’язків

 

Використання міжпредметних зв’язків у практиці навчання викликало появу нових форм його організації, таких, як урок з міжпредметних зв’язками, комплексний семінар, комплексні екскурсії, міжпредметні конференції, комплексні факультативи та ін. при цьому класно – урочна система, прийнята в радянській школі, залишається стабільною. Міжпредметний комплексний семінар – одна з продуктивних форм організації навчання, яка дозволяє узагальнювати знання учнів з різних предметів з позицій світоглядних ідей і успішно вирішувати в єдності завдання освіти, розвитку та виховання учнів. Це досягається шляхом взаємодії викладачів різних предметів. Такі семінари є дієвим засобом реалізації комплексного підходу до навчання.

Конференція, як і семінар, узагальнює знання учнів з різних предметів навколо певних проблем, ідей, навчальних тем. Вона може бути проведена на узагальнюючому уроці або у формі позакласного заходу. Методика конференції полягає в послідовно розкривають її тему повідомленнях учнів, а методика семінару, як показано вище, більш різноманітна, вона включає дискусії, бесіди, досліди і т.п. Міжпредметна конференція може бути підготовлена ​​і проведена одним викладачем або групою викладачів. Конференції з питань багатосторонніх міжпредметних зв’язків дозволяють розкрити реальні взаємозв’язку сучасних наук, показати, як методи однієї науки, проникаючи в іншу, сприяють її розвитку, вирішення наукових проблем. Учні знайомляться з тими проблемами, які виникають і вирішуються на межі суміжних наукових областей, формується світоглядна спрямованість їх пізнавальних інтересів, вони опановують світоглядними ідеями, з позицій яких особистість оцінює явища навколишнього світу. Міжпредметний факультатив – націлені на розвиток індивідуальних здібностей, нахилів та інтересів школярів . Доцільно використання індивідуальних завдань із залученням знань з інших предметів, з урахуванням інтересів учнів. Факультативні заняття у порівнянні з обов’язковими курсами мають більш широкі можливості у використанні багатосторонніх міжпредметних зв’язків з метою формування цілісної наукової картини світу. При цьому обов’язковою умовою успіху є міцні систематизовані знання учнів з окремих навчальних предметів. У процесі факультативних занять необхідна спеціальна організація активної пізнавальної діяльності учнів по застосуванню і узагальненню знань з різних навчальних предметів. Цьому сприяє тематичне планування, що включає розробку питань і завдань міжпредметного характеру. У процесі факультативних занять з різних курсів особливо важливо розкриття світоглядних зв’язків «природа – суспільство – людина – праця» на основі широкого використання міжпредметних зв’язків. Міжпредметні зв’язки в позаурочній роботі. Міжпредметні зв’язки значно підвищують ефективність навчання і виховання школярів, коли вони включаються не тільки в різні форми навчальної роботи, а й у зміст позаурочнної, виховної роботи. Існують різні форми позаурчної роботи міжпредметного характеру: комплексні екскурсії, тематичні вечори, міжпредметні конференції та ін в практиці навчання міжпредметні зв’язки в позакласній роботі отримують все більший розвиток. Проводяться краєзнавчі та літературознавчі екскурсії та підходи, олімпіади, тематичні конференції на межпредметной основі. Використовуються індивідуальні, групові та масові форми позаурочної роботи міжпредметного характеру в їх різних поєднаннях. До індивідуальних форм можна віднести реферати, твори, самостійні дослідження, доповіді, відгуки про книгах і статтях, самоспостереження, досліди, збір матеріалів по між предметній проблематиці і т.п.

Групові форми: міжпредметні тематичні гуртки, секції, практичні роботи, обговорення книг, оформлення стінгазет, ігри міжпредметного змісту, групові творчі завдання тощо Масові форми: міжпредметні екскурсії, вечори, конференції, конкурси, олімпіади тощо. Стабільна, широко застосовувана форма організації міжпредметних зв’язків – це урок з міжпредметних зв’язками.

Міжпредметні зв’язки можуть включатися в урок у вигляді фрагмента, окремого етапу уроку, на якому вирішується певна пізнавальна задача вимагає залучення знань з інших предметів. Навчальний матеріал окремих тем уроків того чи іншого курсу виявляється настільки тісно пов’язаним з навчальним матеріалом іншого предмета, що виникає потреба в здійсненні міжпредметних зв’язків на протязі всього уроку. Такий урок, всі основні пізнавальні завдання якого вимагають застосування знань з інших предметів, повинен бути названий міжпредметний.

Міжпредметний характер найчастіше носять уроки, узагальнюючі навчальний матеріал однієї або декількох навчальних тем одного або різних предметів. Міжпредметні уроки можуть бути ввідними або проводитися в процесі вивчення навчальної теми. Міжпредметні зв’язки, здійснюючи в різних формах організації навчання та в позакласній роботі, покликані не руйнувати, а зміцнювати предметну систему навчання. Використання зв’язків між предметами в їх різних видах показує, як можна гнучко варіювати зміст і методи предметного навчання, зберігаючи при цьому специфіку окремих навчальних предметів. Міжпредметні зв’язки допомагають виділити загальні ідейні основи науки в цілому.

 

 

 

Висновки

 

Під час вивчення певних дисциплін та здобутті професії, використання міжпредметних зв’язків дозволяють:

а) знизити ймовірність суб’єктивного підходу у визначенні навчальних тем;

б) зосередити увагу викладачів і учнів на вузлових аспектах навчальних предметів, які грають важливу роль в розкритті провідних ідей наук;

в) здійснювати поетапну організацію роботи щодо встановлення міжпредметних зв’язків, постійно ускладнюючи пізнавальні завдання, розширюючи поле дії творчої ініціативи та пізнавальної діяльності учнів, застосовуючи все різноманіття дидактичних засобів для ефективного здійснення багатосторонніх міжпредметних зв’язків;

г) формувати пізнавальні інтереси учнів засобами самих різних навчальних предметів в їх органічній єдності;

д) здійснювати творчу співпрацю між викладачами  та учнями;

е) вивчати найважливіші світоглядні проблеми і питання сучасності засобами різних предметів і наук у зв’язку з життям.

У цьому знаходить своє вираження головна лінія міжпредметних зв’язків. Однак ці зв’язки між окремими предметами мають свою специфіку, яка накладає відбиток на викладання. Реалізація міжпредметних зв’язків сприяє систематизації, а, отже, глибині і міцності знань, допомагає дати учням цілісну картину світу. При цьому підвищується ефективність навчання і виховання, забезпечується можливість наскрізного застосування знань, умінь, навичок, отриманих на уроках з різних предметів.

Навчальні предмети у відомому сенсі починають допомагати один одному. У послідовному принципі міжпредметних зв’язків містяться важливі резерви подальшого вдосконалення освітнього процесу.

Посилюючи реалізацію міжпредметних зв’язків, ми можемо більш точно визначити роль наших предметів в майбутньому житті учнів.

Інтеграція в процесі навчання сприяє розвитку творчого ставлення до праці, інтересу до обраної професії, вихованню самостійності, ініціативності, активності, допитливості у вирішенні різноманітних виробничих проблем. Кожний навчальний предмет у Чернівецькому професійному ліцеї автомобільного сервісу виконує певну функцію у формуванні висококваліфікованого фахівця. Проте, саме інтеграція загальноосвітніх, загальнотехнічних і спеціальних знань визначить кінцеву якість рівня професійної підготовки учнів і сприятиме усвідомленню майбутніми фахівцями найважливіших шляхів розвитку та удосконалення сучасного ринкового виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Актуальні питання формування інтересу в навчанні / Под ред. Г.І. Щукіної. М., 1984.
2. Атутов П.Р., Бабкін Н.І., Васильєв Ю.К. Зв’язок трудового навчання з основами наук. – М., 1983.
3. Бєлєнький Г.І. Про освітньо-виховних аспектах міжпредметних зв’язків / / Рад. педагогіка. – 1977. – № 5. – С. 56 – 61.
4. Гур’єв А.І., Міжпредметні зв’язки в теорії та практиці сучасної освіти / / Інноваційні процеси в системі сучасної освіти. Матеріали Всеросс. Науково-практ. конференції – Горно-Алтайськ, 1999 – 160 с.
5. Гур’єв А.І., Міжпредметні зв’язки – теорія і практика / / Наука і освіта – Гірничо-Алтайськ, 1998 – № 2. – 204 с.
6. Крупська Н.К. Діалектичний підхід до вивчення окремих дисциплін. – Пед. соч. У 6 – ти т. – М., – 1980.
7. Ленін В.І. Конспект книги Гегеля «Наука логіки» / / І.. зібр. соч. – Т. 29. – С. 152.
8. Ленін В.І. Статистика і соціологія / / І.. зібр. соч. – Т. 30. – С. 350.
9. Максимова В.Н. Актуальні проблеми дидактики. – Л., 1982.
10.  Максимова В.Н. Міжпредметні зв’язки у навчально-виховному процесі. – Л., 1984.
11.  Максимова В.Н. Міжпредметні зв’язки і вдосконалення процесу навчання. – М., 1977.

12. Максимова В.Н. Міжпредметні зв’язки як дидактична проблема. –

      Радянська педагогіка, 1981, № 8.

13. Міжпредметні зв’язки в навчально – пізнавальної діяльності учнів / Под ред. Н.А. Сорокіна. – Тула, 1983.

14. Скаткін М.Н. Наука і навчальний предмет / / Рад. педагогіка. – 1945. –

№ 3. – С. 12.

15.  Скаткін М.Н. Проблеми сучасної дидактики. – М., 1980.

16. Усова А.В. Міжпредметні зв’язки у викладанні основ наук у школі.

Челябінськ, 1995 – 16 с.

17. Федорова В.М., Кірюшкін Д.М. Міжпредметні зв’язки. – М., 1972.

18. Державний стандарт професійно-технічної освіти. Професія – слюсар з  експлуатації та ремонту газового устаткування. – Київ, 2014. – 143с.

19.https://studfiles.net/preview/3052392/page:4/-Методичні умови і шляхи реалізації внутрішньо предметних зв’язків.

20. ua-referat.com/ Міжпредметні зв’язки в навчанні.

21. Гуревич Р.С. Теоретичні та методичні основи організації навчання у професійно-технічних закладах. – К.: Вища школа, 1998. – 229 с.

22. Козловська І.М. Теоретико-методологічні аспекти інтеграції знань учнів професійно-технічної школи (дидактичні основи). – Львів: Світ, 1999. – 302 с.

23. Сліпчишин Л.В. Інтегративні аспекти матеріалознавства: Метод. реком. – Львів: Львівський навчально-методичний центр, 1999. – 24 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №1

План уроку

з предмета «матеріалознавство»

Урок № 6

 

Тема: «Фізичні властивості металів»

 

Мета:

навчальна: ознайомити учнів із фізичними властивостями металів, порівнянням фізичних властивостей металів;

розвивальна: розвивати логічне мислення;

виховна: виховувати в учнів любов до предмету та обраної професії.

 

Забезпечення уроку:технічна література, схеми, таблиці. 

 

Внутрішньопредметні зв’язки:  матеріалознавство «Загальні відомості про метали і сплави», «Властивості металів».

 

Між предметні зв’язки :  

хімія «Метали як прості речовини», «Загальні властивості металів»;

фізика «Електричний струм в металах», «Магнітне поле», «Основи термодинаміки»;

спецтехнології «Будова газових пальників», «Будова газових плит», «Будова газопроводів», «Правила експлуатації балонів для зріджених газів»;

виробниче навчання «Слюсарні та слюсарно-складальні роботи».

 

Тип уроку: комбінований.

 

Метод:  лекція з елементами бесіди.

Хід уроку.

 

І.Організаційний момент.

1. Розмова викладача з черговим учнем.
2. Перевірка готовності до уроку.
3. Повідомлення теми та мети уроку.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Бліц- опитування.

Дайте визначення таким поняттям:

–         «матеріал»;

–         «конструкційний матеріал»;

–         «метал»;

–         «неметал»;

–         «сплав»;

–         «властивість»;

–         «електричний струм»;

–         «магнітне поле»;

–         «тепло»;

–         «теплоємність».

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку.

 

ІV. Мотивація

         Вивчаючи загальноосвітні предмети «фізика», «хімія», а також на минулому уроці, ви ознайомились з властивостями металів. Нові технології, що використовують у сучасній промисловості, пов’язані з використанням надвисоких температур і тиску, лазера, плазми, електропорошкової металургії, енергії вибуху, електро- і магнітоімпульсної  обробки, тощо дають змогу одержувати та синтезувати матеріали, які в природному стані не зустрічаються (надтверді, надміцні, жаростійки тощо). Для одержання таких матеріалів вам необхідно знати основні фізичні властивості металів.

V. Вивчення нового матеріалу.

План уроку

1.Фізичні властивості металів.

1.1.Навантаження;

1.2.Деформація;

1.3.Напруження;

1.4.Жорсткість;

1.5.Міцність;

1.6.Пружність;

1.7.Пластичність;

1.8.В’язкість;

1.9.Твердість.

      2. Методи визначення твердості металів.

2.1. Метод Брінелля.

2.2.Метод Роквелла.

2.3.Метод Віккерса.

2.4.Метод Мооса.

 

VI. Закріплення нових знань.

Побудуйте асоціативний кущ:

матеріалознавство → матеріал → конструкційні матеріали → сплав  →

                                                                ↓                                ↓   

                                                металеві матеріали         неметалеві матеріали 

властивості → механічні → фізичні → застосування металів та сплавів

VIІ. Домашнє завдання. Вивчити конспект. В.В.Хільчевський, §1.1-1.9.

VIІІ. Оцінювання знань учнів.

 

Викладач                                                                                       І.В.Синчук